"Базовий кошмар" у німецькій спецслужбі: як перетворити держтаємницю на товар?
У Німеччині розгортається справа, яка може виявитися не просто черговим шпигунським скандалом, а серйозним ударом по самій системі довіри, на якій тримається робота спецслужб
6 жовтня Федеральна прокуратура Німеччини повідомила про затримання 80-річного Августа Ганнінга — колишнього президента Федеральної розвідувальної служби BND, яку він очолював у 1998–2005 роках, а згодом державного секретаря МВС, — та його багаторічного керівника апарату Манфреда Д.
Ганнінга підозрюють одразу за кількома тяжкими статтями: у зборі державних таємниць з метою їх передачі, замаху на державну зраду та агентурній діяльності на користь іноземної спецслужби. Манфреда Д. — у пособництві.
Ідеться не про одиничний витік і не про випадково винесений документ.
За версією слідства, приблизно у 2010 році Ганнінг, уже залишивши державну службу, домовився зі своїм колишнім підлеглим про систематичне отримання за гроші інформації BND. Манфред Д. при цьому залишався всередині системи й у 2012–2026 роках працював керівником апарату наступних президентів розвідки, маючи доступ до матеріалів найвищого рівня.
До червня 2022 року Ганнінг, за даними прокуратури, міг отримати близько 2 тисяч документів.
І це не просто "довідки для ознайомлення".
Йдеться про закриті матеріали, призначені виключно для внутрішнього використання BND, зокрема для регулярного інформування керівництва Німеччини. За даними німецьких журналістів, серед них була інформація про іранську ядерну програму, російську армію, а також матеріали партнерських спецслужб.
А далі починається найнебезпечніше.
Читайте також: Екскерівника розвідки Німеччини заарештували за підозрою у шпигунстві
Прокуратура стверджує, що в одному з випадків Ганнінг використав отриману секретну інформацію для підготовки аналітичного документа на замовлення співробітника іноземної спецслужби. Чи був цей документ фактично переданий замовнику, поки що встановлюється.
Окремо слідство говорить про багаторічний активний контакт Ганнінга з представником ще однієї державної спецслужби, якому він передавав політичну інформацію, частково сформовану на основі матеріалів, отриманих від Манфреда Д.
Увечері з'явилася ще одна суттєва деталь. Німецькі медіа з посиланням на джерела слідства повідомили, що замовником одного з таких аналітичних матеріалів міг бути представник спецслужби Азербайджану. Федеральна прокуратура офіційно державу не назвала, тому це поки що версія слідства, а не встановлений судом факт.
Тепер про Росію.
Російський контекст у цій історії є. Але тут важливо не підміняти доказову базу політично зручними висновками.
WDR, NDR і Süddeutsche Zeitung прямо повідомляють: конкретний епізод передачі інформації іноземній спецслужбі, який нині перебуває в центрі розслідування, з Росією не пов'язують. Доказів того, що Ганнінг передавав секрети BND саме російській розвідці, станом на сьогодні немає.
Це, однак, не означає, що російський напрямок його післяслужбової діяльності можна просто винести за дужки.
Після виходу з державної служби Ганнінг активно монетизував свої знання, статус і зв'язки. Він працював у британській компанії G3, де займався, зокрема, Росією та колишніми радянськими республіками. Компанії, пов'язані з ним, декларували роботу на ринках Росії, СНД, Східної Європи та Китаю. CORRECTIV також встановив, що його бізнесова діяльність охоплювала, серед іншого, Росію та Китай.
Інші журналістські розслідування повідомляють щонайменше про сім його поїздок до Росії у 2015–2019 роках. Деякі з них тривали менш як добу.
Але й тут важливо триматися фактів: контакти, поїздки та бізнес-інтереси — це ще не доказ агентурної роботи на Росію.
Особливо показово, що вся ця історія відкрилася фактично випадково.
У вересні 2025 року поліція проводила обшук у Ганнінга в межах зовсім іншого провадження — розслідування викрадення дітей німецької бізнесвумен Крістіни Блок. Серед вилучених матеріалів правоохоронці виявили документи BND, яких у колишнього керівника служби просто не мало бути.
Матеріали передали самій BND, після чого було створено окрему слідчу групу.
Манфред Д. уже перебуває під вартою. Ганнінга заарештували.
Але головне питання цієї справи значно ширше за одне прізвище.
Якщо версія слідства підтвердиться, доведеться визнати, що протягом років із самої верхівки BND міг існувати несанкціонований канал витоку: чинний високопоставлений співробітник передавав колишньому керівникові служби закриті матеріали, а той використовував отриману інформаційну перевагу у приватному бізнесі та контактах із представниками іноземних спецслужб.
Для будь-якої розвідки це майже базовий кошмар.
Бо спецслужба тримається не лише на грифах секретності, сейфах і допусках. Вона тримається на довірі. На впевненості, що людина, яка вчора мала доступ до найбільш чутливих державних секретів, завтра не перетворить цей доступ на приватний актив.
Ще серйозніше питання — довіра союзників. Якщо партнерська спецслужба передає BND свою інформацію, вона повинна бути впевнена, що ця інформація не опиниться через кілька років у портфелі приватного консультанта, який працює з іноземними клієнтами та представниками інших спецслужб.
Тому головний сюжет цієї історії сьогодні — не пошук ефектного "російського сліду" там, де його поки що не доведено.
Головний сюжет значно небезпечніший: чи могла державна таємниця однієї з ключових європейських розвідок роками перетворюватися на товар.
І якщо відповідь слідства виявиться ствердною, питання доведеться ставити вже не лише Ганнінгу та його колишньому підлеглому.
Питання доведеться ставити самій системі BND: як це могло тривати роками — і чому ніхто цього не помітив раніше.
Про автора. Віктор Ягун, директор Агентства з реформування сектору безпеки, генерал-майор запасу СБУ
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
