Бухгалтерія російсько-української війни, або Як нова система зламала натовську логіку
Ми ведемо дуже важку війну, де стараємось економити на багатьох функціях, щоб не впасти
У текстах сьогодення ми часто кажемо про "бухгалтерію війни", але, на жаль, часто люди не розуміють цього терміну. В цього є дві причини: перша — люди в принципі неправильно сприймають фінансові алгоритми розподілу грошей на оборону. Ну, і друга — ця війна зламала взагалі логіку формування необхідної вартості засобів по натовському принципу.
Почнемо з людських непорозумінь
Коли я писав, що дрони-перехоплювачі впливають на бухгалтерію війни, бо вони повинні бути суттєво дешевшими, ніж ударний засіб росіян (Герані/Гербери), в коментарі до мене неодноразово приходили експерти, які пафосно заявляли — та хе*ня все, що ти пишеш, що дрон-перехоплювач повинен бути дешевшим за ударний засіб, бо треба ще враховувати вартість знищеного майна.
Коли ж я просив пояснити, як це повинно розраховуватись — люди ображались, морозились, та йшли, як сова-стратег — ми тобі тему накинули, а ти сам якось розберешся, хіба не ясно, ми стратеги, а не тактики, це твоя вже справа зрозуміти, як застосовувати мою, без сумніву, геніальну пропозицію.
Ну, тобто є такі люди, які досі вважають що статистичні жарти на тему "як зменшення піратів вплинуло на глобальне потепління" - це не жарти, це дійсно серйозна аналітика. І коли починаєш таким пастфаріанцам поясняти, то це займає час, а їх багато, і з кожним дискусію вести — складно, з урахуванням того, що ти людям аргументи, а вони у відповідь починають маніпулювати та переводити стрілки, бо не хочуть виглядати неправими. Тому пояснимо тут.
Є загальний бюджет Сил Оборони України. Він розподілений по різних затратах. Це й авіація, і грошове забезпечення, і снаряди, і ударні дрони, і ракети, і ВПО, і грошове забезпечення військових, і інші статті витрат.
Є функція ударної спроможності та захисної, якщо ми беремо питання дронів-перехоплювачів. Тобто є якийсь бюджет, і умови коли все треба, а грошей на все не вистачає. І стараються якось зберегти всі ці функції та максимально економити на всьому, бо вони всі потрібні для війни.
Окей, ви хочете виділити більше грошей, щоб зробити дорожчий перехоплювач? З якою статті витрат ви хочете ці гроші забрати? З ударних дронів? З грошового забезпечення військових? Можливо, забрати з грошей на пальне для авіації?
Ну, стратеги, які пропозиції? І ось на цій дискусії людина, як правило, гримає дверима, матюкає тебе за те, що ти не зрозумів її геніальності та йде у захід сонця, перемикаючи свою експертність з бюджетування сум на дрон-перехоплювач на якусь іншу сферу.
Читайте також: Реальність фронту для російських генералів стає вторинною
Не треба так. Ми ведемо дуже важку війну, де стараємось економити на багатьох функціях, щоб не впасти. І всі ці функції СОУ критично важливі. Не треба так поверхнево до цього ставитись.
Дрон-перехоплювач має задачу не тільки збивати російські дрони. Цю задачу мають і ЗРК, і авіація, і МВГ, а робити це дешевше ніж інші, роблячи загальну функцію дешевшою. Ну, тобто якщо у вас ефективно, скажімо, F-16 збив 6 шахідів, 4 ракети та 2 з автогармат, але з урахуванням його мотогодин, вартості озброєння, пального та інших витрат, один збитий дрон коштував 300 000 доларів, за вартості самого "шахеда" в 70-100 тисяч доларів.
Але коли в одній системі один збивається 6 дронів літаком, а 20 дронів екіпажами дронів-перехоплювачів, які витратили на них, скажемо, 50 дронів загальною вартістю одного дрона у 2000 доларів — то середня вартість одного збитого "шахеда" становить вже близько 70 000 доларів в системі, а значить система якось бюджетно може балансувати.
Це дуже загальний приклад з дуже ефемерними цифрами, але загальна логіка вам повинна бути зрозуміла. Саме тому логіка деяких "експертів", які бігають і волають за "дешеві ракети", не має перспектив в цій системі, бо будь-які ракети з гарними можливостями коштуватимуть набагато дорожче, ніж дрон-перехоплювач, а, значить, дуже збільшиться вартість одного збиття, і це тільки посилюватиме тиск на бюджет.
Ну, і всі ці "експерти" не розповідають, що в нас є вже недорогі ракети, і західні LLM, і українські РК-10 та РК-19 від КБ "Луч", і відома їх вартість (ніхе*а там не дешево, порівняно з дронами-перехоплювачами), та ще і статистика їх протидії повітряним цілям, яка теж не каже в користь цих "експертів". Тому вони про це мовчать. Завжди простіше бігати та вимагати вундервафлю, ніж зробити її в реальності.
Але нарід любить вундервафлі. Вундервафля — це просто. Зрозуміти, як працює система — складно. Зрозуміло, куди рухається офіс простих рішень, точно не туди, щоб зрозуміти, як працює система.
Але практика каже нам зовсім інше.
Тепер ми поговоримо про натовські принципи оцінки вартості зброї
Загальний натовський принцип побудови зброї формувався на таких тезах: "Зброя повинна бути технологічнішою, ніж у конкурентів, а скільки вона коштує — вторинне, ми все одно тут з економіки всіх нагинаємо, а значить — витягнемо, лише б це давало відповідну перевагу". Це давало суттєву перевагу перед якимись бушменами, та робило систему ультимативною від держав з невеликими економіками та арміями. Це дозволяло їх перемагати швидко та без втрат солдат.
Російсько-українська війна зламала цей принцип. Бо коли перед тобою держава, яка може виготовляти сотні балістичних та крилатих ракет на рік, на фронті воюють дві армії, кожна — понад мільйон людей, в небі десятки літаків, а майже щодня на країни падає ракетно-дронова атака з сотнями дронами та ракет — то ніяка економіка не витягне таке, якщо засоби будуть коштувати дорого, а їх треба дуже багато.
Крім того, є технологічний баланс, бо чим технологічніший засіб — тим складніше його виробляти в великій кількості.
І розберемо різний підхід на прикладах.
Американській Андуріл продемонстрував дрон Altius-600. Це такий Свічблейд 600 від іншої компанії. Це дрон з вартістю 50+ тис доларів (це, мабуть, дуже мінімальна його вартість), має гарну БЧ вагою до 5 кг, скоріш за все, тандемного типу, і може дуже гарно боротись з бронетехнікою. Правда, з бронетехнікою, яка не захищена мангалами, але то таке. Дайте ще трохи часу людям, вони зрозуміють пізніше свою помилку.
Цей дрон повинен забезпечувати функцію ураження бронетехніки на фронті.
Читайте також: Про реактивні дрони-перехоплювачі та їхні перспективи
Російській підхід в цьому — на ці 50 тисяч доларів взяти 25 дронів "Молнія", і екіпаж "Рубікону" працюватиме дві доби по наших позиціях та логістиці. З цих 25 дронів влучить хай два, і ще два щось пошкодять. Не найкраще ККД, на перший погляд.
Але.
Тепер подивимось, хто розподілив краще 50 тис. доларів.
Екіпаж на Altus 600 за дві доби може не побачити ні однієї броні, а коли навіть злетить на ціль — цей дрон може бути збитий перехоплювачем. Але х*р з ним, навіть долетить, уразить, і дасть влучання. Дуже оптимістичний прогноз. 100% ефективність, хай буде.
В цей час російський екіпаж робитиме дві доби декілька речей:
- блокувати нашу логістику, бо постійні прольоти "Молній" в секторі зупиняють рух, поки дрон не буде знищений;
- витягувати на себе ресурс нашого малого ППО, який теж є необхідною частиною витрат СОУ;
- брати комплексну участь в ураженні наших цілей з перевантаженням наших зенітних екіпажів, щоб гарантовано уразити конкретну ціль, і якщо навіть їх декілька "Молній" зібʼють, то їм пох*р, бо це дозволили якомусь іншому засобу долетіти до цілі;
- атакувати будь-які цілі по дорозі, бо загальна дешевизна засобу дозволяє кидати дрон в принципі на будь-яку, навіть дешеву ціль, на яку немає сенсу витрачати дорожчий дрон;
- у процесі доставити ще декілька пакунків на позиції штурмовикам, використавши "Молнії" як логістичний дрон;
- замінувати "Молніями" декілька доріг, та ще і пару ФПВ в наш тил донести.
Питання до аудиторії — хто краще використав 50 000 доларів на фронті та зробив суттєвіший вплив на противника?
У цьому і сенс, росіяни, за всього їхнього військового бюджету, краще застосовують гроші, ніж натовці. Ми — робимо так само. У нас з росіянами можуть відрізнятись деякі алгоритми, в чомусь ми краще та ефективніші, в чомусь — росіяни. Але натовська система в цьому взагалі не вміє ефективно використовувати гроші. Вони досі є ще прихильниками системи "треба більш технологічний засіб", не розуміючи, що бухгалтерія та функції війни змінились. І що якщо їх той же Altus 600 не здатен існувати в системі комплексної атаки, коли він пролетить 100+ км та не уразить якийсь літак чи вертоліт, долетівши один з пʼяти, як це роблять наші довгі RAM-2X та "Булава", то в ньому немає економічного сенсу. Бо броні, на яку є сенс витратити такий засіб на фронтстрайку, — можна і не знайти.
Саме тому цінний досвід для західних компаній, які співпрацюють з українським ВПК. Вони беруть участь в конкурентному середовищі, та, можливо навіть не вдаючись у нюанси, рухаються в правильному напрямку. Це досвід, який робить їх продукцію придатнішою для справжньої війни. Але компанії, які не беруть участь в застосуванні засобів в російсько-українській війні, та які роблять ставку "на технологічність" - можуть в результаті зробити чудовий засіб, сенс якого не буде обгрунтованим сучасним полем бою.
Ці всі алгоритми формують цілу економічну стратегію сучасної війни та правильне виділення грошей на різні функції.
І нам ще прийдеться цьому вчити наших союзників.
Про автора. Карпюк Олександр (Serg Marco), військовий, волонтер, підприємець, письменник, блогер
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
