Чому Фрідман — національна загроза
Кая Каллас офіційно розписалася в тому, що Європа не повертатиме Фрідмана під санкції. Казка про невинних російських олігархів, за яких так старанно бігала просити ліберальна тусовка Навального, спрацювала ідеально
Це називається причинити вікно Овертона, щоб не дуло — потихеньку привчати до думки, що одна справа — бити по будинках і притулках для птахів в Україні, а інша — ледь не на половину спонсорувати Тульський патронний завод. З іншого боку, а які претензії ми можемо висунути бюрократам із ЄС, якщо ми самі продовжуємо тримати цього персонажа у центральній нервовій системі нашої критичної інфраструктури?
Масштаб шизи відверто не тішить. СБУ ще у 2023 році викотила Фрідману підозру за вливання пари мільярдів рублів у Тульський патронний та Уральський оптико-механічний заводи.
Тобто логіка абсолютно прозора: однією рукою чувак фінансує штампування патронів і прицільну оптику для російських вертольотів, які з кабрування икдають нам на голови "олівці", а іншою — через Альфа-груп тримає під контролем 44% акцій "Київстару". І нікого нагорі цей сюр не бентежить — якось воно саме.
Проблема давно вийшла за межі банальних "сімок" у телефонах. Менеджмент оператора бадьоро рапортує про сотні проєктів для держави: зв'язок для критичної інфраструктури, захищені канали передачі даних, урядові хмарні сервіси.
Ми довірили шифрування та маршрутизацію даних компанії, співвласники якої відчиняють двері в кабінети Путіна і можуть поговорити за вечерею з Патрушевим.
І той тотальний блекаут оператора у 2023 році, коли мережа просто лягла від хакерської атаки, злили в унітаз без виразних розслідувань і наслідків. Де гарантія, що це не був тестовий прогін рубильника або плановий бекап даних на сервери за поребриком? Ніхто не перевіряв, нам просто дали чесне слово, що все захищено, факапи трапляються, висновки зроблено. Винен, як завжди, ніхто.
Читайте також: Про особливості національної еліти
А зараз ця структура пилотяжить бази даних національного масштабу. Антимонопольний комітет радісно киває, поки вони заходять в Uklon, Helsi та Tabletki.ua. Геолокації, маршрути поїздок, домашні адреси, історії поранень і хвороб, реабілітація, списки препаратів. Для аналітиків із ФСБ — це не просто комерційна бігдата, а ідеальна матриця для вирахування військових, їхніх родин і збору профілів для агентурної роботи.
Ми буквально своїми руками віддаємо противнику теплову карту країни, що воює.
Коли державі потрібно було забрати Sense Bank, механізм націоналізації відпрацював як годинник. Коли пішли суди щодо заводів мінеральної води — теж упоралися. Гральний бізнес душили всім кібуцом. Але щойно питання стосується головної телеком-артерії, у РНБО, уряду та АП настає колективна амнезія.
А, може, це не ефект Даннінга-Крюгера чи юридична імпотенція? А раптом це чисте, жирне бабло, занесене за лобізм потрібним людям? Як в ЄС, так і у нас.
Не може ж такого у нас бути, мені наснилося? Поки ми шукаємо навідників, які фотографують ТЕЦ за три копійки, і ловимо любителів зняти ППО на мосту, власники російських патронних заводів абсолютно легально тримають руку на пульсі всієї країни?
Британці примусово викидають фрідманівську LetterOne з крихітного сільського інтернет-провайдера заради захисту даних своїх громадян. А ми в розпал екзистенціальної війни залишаємо цим же людям 44% акцій найбільшого національного телеком-оператора.
Оператора, який тримає магістральну оптику для корпоративних мереж нашої енергетики та держвідомств. Який цілодобово фіксує геолокацію та білінг з особистих телефонів сотень тисяч військових. І який прямо зараз агресивно купує національні медичні бази даних та сервіси на кшталт Helsi та Uklon. Загальне цифрове охоплення — 29 мільйонів активних користувачів.
Якщо це не загроза, то що тоді загроза?
*Публікується зі збереженням стилю автора
Про автора. Кирило Данильченко (Ронін), військовий оглядач
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів
