Між фінським і парагвайським сценаріями

У суспільстві розгорілась дискусія щодо необхідності мирних переговорів. І ця дискусія не стільки про переговори, як про наш дуже тяжкий емоційний стан

Факти, емоції та аргументи перемішались так, що важко в таке повірити. Тож розкладімо одне від іншого.

Емоції

Ми всі в поганому емоційному стані. Війна триває 5 рік і ще й навколо розказують про найгірший рік війни. Тому нас можна зрозуміти. Всіх. І військових і цивільних. Всі виснажені по-різному, але всі виснажені. Цей стан змушує нас відключати голову і шукати будь-яку ілюзію, будь-яку надію на кінець цього жаху. І нам не важливо, наскільки це реалістично чи ні.

Однак реальність так не працює. Емоції завдають шкоди нашому виживанню, і бажання вхопитись за фальшиву надію — може потім вбити. За десятки років ніхто не скаже про цей стан більше чим в'язень нацистських концтаборів Віктор Франкл "Першими ламалися ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них — ті, хто не вірив, що це коли-небудь закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях тут і зараз, без зайвих ілюзій чи відчаю".

Читайте також: Не підміняйте словом "мир" заклики до відмови від опору

Факти

Ми всі хочемо завершення цього жаху. Це факт номер один. Я не знаю нікого хто б хотів воювати все життя. Навіть неймовірні воїни та герої, яких я знаю, на 5 рік втомились і виснажились.

Тепер загальні факти про мир і домовляння:

1. Україна постійно наполягає на проведення мирних переговорів. Наша влада бере участь у всіх без винятку заходах, присвячених переговорам.
2. Ми підтримуємо будь-які мирні ініціативи. Ми пропонуємо енергетичне, морське, гуманітарне перемир'я. Але нам відмовляють. Туреччина пропонує — їй відмовляють. ЄС пропонує — йому відмовляють.
3. Натомість Путін вирішив ще збільшити масштаб терору в Україні. Атаки на мости, школи, лікарні — ось його відповідь на будь-які мирні пропозиції.

То яких домовлянь ще не вистачає? Як ще домовлятись?

Але Путіну слід віддати належне. Він прямо і чітко заявив — виходіть з Донбасу, тоді я буду домовлятись. Тобто нам треба вийти зі своїх найсильніших оборонних рубежів, бо людина, яка збрехала і кинула всіх на світі, пообіцяла нам, що тоді почне переговори? Якщо ви відкинете емоції, то невже в реальності на таке можна піти?

Почалось дуже багато спекуляцій про досвід фінів. Типу, — дивіться, домовились зі Сталіним, і все в них гаразд. Так втратили трошки територій, але щасливі й незалежні. То давайте вже говорити про фінський досвід так, як це було. Фіни пішли на домовленість тільки після того, як радянська армія прорвала фронт. Але причина чому Сталін погодився на їх незалежність, а не окупував повністю, була в тому, що божевільні втрати Радянського Союзу (345 тисяч вбитих і ранених, близько 2000 танків) були такими великими, що продовження війни стало надзвичайно дорогоцінним. Саме ці втрати та досвід зберегли Фінляндію і після перемоги Радянського Союзу в Другій Світовій.

Читайте також: Путін хоче керувати світом, а ми сперечаємося про нейтралітет

Тому навіть якщо вам подобається фінський сценарій, то він розпочинається в точці завдання росіянам божевільних втрат! А вони поки не прорвали фронт, і я б сказав, що на таке поки взагалі шансів мало.

Часто ще лунає досвід Парагваю, який втратив у війні понад 70% дорослого населення. І знову відбувається перекручування. Це Парагвай оголосив війну всім своїм сусідам і відмовлявся від будь-яких переговорів.Де тут взагалі щось схоже з Україною?

Тому єдине, що ми можемо зараз зробити — це "фокусуватись на своїх діях тут і зараз, без зайвих ілюзій чи відчаю".

Джерело

Про автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцист

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.