Нюрнберг для Путіна і "напруження фантазії"
На УП недавно вийшла чергова стаття про гіпотетичний "Нюрнберг" для росіян і Путіна, нічого цікавого, звичайна спроба показати, що не всі на світі мрії збуваються
Але я зашпортався за одне формулювання із неї — автор каже "варто трохи напружити фантазію і перед нами відкриється захоплива картина".
Оце "напруження фантазії" - це тупо ідеальний опис того, чим згрубша займаються українці у моделюванні майбутнього.
За п'ять років було напружено безліч фантазій про перемогу і завершення війни — як саме вона має завершитись і коли. І як тільки настає той час збування фантазій і вони не збуваються — ми не сумуємо, а швидко напружуємо фантазію і генеруємо нові красиві уявлення.
По суті, телемарафон і контроль медіапростору — це глобальне напруження фантазії на загальнодержавному рівні. Коли фантазії окремих людей зливаються у колективні фантазії.
Це як молитись — є приватна молитва вдома на колінах коло ліжка і є величезний колективний молебень у Зарваниці, це ж геть різні за масштабом події, із Зарваниці бог почує швидше.
Читайте також: "Мирні плани" і проблема віри. Колонка Віталія Портникова
Ми так довго напружували свої фантазії, що у нас тепер аж ментальна кріпатура від того. Оцей гнітючий когнітивний дисонанс і фрустрація від того, що реальність не збігається із нафантазованим. Тут є два способи подружити уявне із наявним — зменшити рівень фантазій або менше дивитись на реальність. І не всі обирають перший шлях, скажу я вам відверто, поспостерігавши нишком за людьми.
Колективно українці настільки захопились уявлянням, що деякі військові вже почуваються незручно від того, що не можуть виправдати "високу довіру" народу. Намагаються виправдовуватись і пояснювати чого стає гірше і чого ті всілякі нові дрони та балістика так різко почали псувати життя. Мовляв, слухайте, ну ми ж не чарівники. Але військові виправдовуватись і не повинні, поки українці фантазували про розпад Росії та кордони 91-го, росіяни фантазували про реактивні дрони й нові балістичні ракети. А цього досягти набагато простіше — менші мрії легше збуваються, як то кажуть)
Найбільша пастка цього процесу у тому, що його вже не зупинити — парові двигуни уявляльних механізмів мізків працюють на повну потужність. І вони з фантазування про кольорове майбутнє перемикнуться на фантазування про чорне-пречорне майбутнє. Просто тумблер перемикнеться.
А росіянські генерали ІАСОшних операцій і реактивні дрони допомагають з усіх сил його перемикнути. Вимкнути світло уявного світлого майбутнього. Бо нашим майбутнім вони, росіяни, не керують. А от світлом у ньому — можуть, легша задача.
Пильнуйте свої тумблери, коротше. Не дозволяйте, щоб ними клацали усі підряд.
Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
