Справа зрушила з мертвої точки: в.о. голови Інституту нацпам’яті Полейовський про дозволи ексгумації в Україні та Польщі

У Польщі заявили, що за останні два роки польська сторона подала Україні 26 запитів щодо пошукових робіт та ексгумацій, але отримала лише чотири позитивні відповіді, водночас Україна за цей час зверталася до Польщі лише тричі – на два з цих запитів польська сторона вже дала згоду

Про це розповів кореспондентці "Еспресо" виконувач обов’язків голови Інституту національної пам’яті Польщі, польський історик Кароль Полейовський, відповідаючи на запитання, чи є насправді затягування процесу надання дозволів українській стороні на пошукові роботи та ексгумації останків убитих українців на території Польщі.

Полейовський наголосив, що, на його думку, масштаби проблеми з польського та українського боку суттєво відрізняються.

"Українська сторона подала три запити до польської сторони. Щодо двох із них було отримано згоду", – заявив польський історик.

Водночас Польща, за його словами, за останні два роки подала 26 запитів до української сторони. Йдеться саме про звернення Інституту національної пам’яті Польщі, без урахування запитів Міністерства культури Польщі.

"Щодо цих 26 запитів ситуація така: ми отримали чотири позитивні відповіді – дві щодо пошукових робіт і дві щодо ексгумацій. Щодо 14 запитів нам невідомий їхній поточний статус. Решта отримали відмови", – сказав Полейовський.

Він уточнив, що польська сторона звертається з такими запитами до Міністерства культури України, яке відповідає за подальший розгляд та організацію відповідних процедур.

У Польщі немає однієї установи, яка одноосібно видає всі дозволи

За словами Полейовського, польська сторона хотіла б, щоб українські звернення були опрацьовані якомога швидше. Він стверджує, що українські запити були підготовлені відповідно до вимог українського законодавства. Водночас він пояснив, що процедури в Україні та Польщі відрізняються, оскільки держави мають різні правові системи та адміністративні механізми.

Зокрема, Полейовський підкреслив, що в Польщі немає однієї установи, яка одноосібно видає всі дозволи на пошукові роботи та ексгумації. Залежно від конкретного місця та характеру робіт рішення можуть ухвалювати різні державні органи.

Як приклад він навів ситуацію в Ласкові, де українська сторона проводить пошукові роботи. За його словами, дозвіл у цьому випадку мав надати "консерватор пам’яток", оскільки йдеться про територію кладовища, яка перебуває під наглядом органів охорони культурної спадщини.

При цьому Полейовський визнав, що безпосередньо Інститут національної пам’яті Польщі не має повноважень видавати такі дозволи.

"Ми, як Інститут національної пам’яті, не маємо повноважень видавати такі дозволи; це відповідальність визначених польських державних установ", – наголосив він.

За його словами, польський ІНП при цьому підтримував постійний контакт з українською стороною та намагався допомагати з проходженням адміністративних процедур.

"Справа зрушила з мертвої точки"

Полейовський також звернув увагу на іншу проблему – українські процедури для польської сторони. За його словами, в Україні пошукові роботи та ексгумації розглядаються як два окремі етапи, для кожного з яких потрібно отримувати відповідний дозвіл.

Це, на його думку, суттєво ускладнює та затягує процес.

"Необхідно сформувати групу, яка поїде туди, проведе пошук і виявить відповідні місця. Потім учасники мають повернутися до Польщі, щоб подати нову заявку – цього разу на ексгумацію. Це значно затягує всю процедуру", – пояснив історик.

Водночас Полейовський позитивно оцінив тенденцію до передачі відповідних повноважень Українському інституту національної пам’яті.

"Мені здається, що нинішня тенденція до передачі повноважень Українському інституту національної пам’яті є вдалим рішенням. Вважаю, що це дозволить ефективно усунути тривалі затримки", – сказав він.

За його словами, хоча до повного вирішення проблеми ще далеко, нині є ознаки того, що процес почав рухатися.

"До остаточного прориву ще певний час, але є чіткі ознаки того, що справа зрушила з мертвої точки", – наголосив Полейовський.

Він також нагадав, що у 2026 році польська сторона проводила пошукові та ексгумаційні роботи в Україні. Наприкінці серпня в Острувках відбулися церемонії поховання жертв Волинської трагедії, останки яких польські фахівці виявили під час своїх робіт.

Полейовський зазначив, що польська сторона також завершила ексгумаційні роботи в цьому місці та готується до поховання польських військовослужбовців, які загинули у вересні 1939 року.

На його думку, за умови політичної та адміністративної доброї волі з обох сторін наявні перешкоди можна подолати. Водночас Полейовський наголосив, що питання пошуку та поховання жертв історичних конфліктів має бути частиною ширшого діалогу між Україною та Польщею.

"Взаємини між нашими народами й державами мають ґрунтуватися на правді. І одним із елементів цієї ширшої правди є історична правда", – заявив польський історик.

Він додав, що польська сторона готова вислуховувати аргументи України щодо оцінки складних сторінок спільної історії.

Читайте також: Безпека, Захід і спільна історія: у Навроцького назвали, що зближує Польщу з Україною