Участь Європи в переговорах із росією посилює позиції України – експерт

Телефонна розмова президента Фінляндії Александра Стубба та прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стьорре з Володимиром путіним свідчить про поступове формування окремого європейського переговорного каналу щодо завершення російсько-української війни. Його поява вигідна Україні, адже європейські країни контролюють значну частину заморожених російських активів, беруть участь у санкційній політиці та підтримують Київ. Водночас Москва поки не готова долучати європейців безпосередньо до тристоронніх переговорів зі США й Україною. Щоб досягти результату, партнерам доведеться шукати формати поступової деескалації та локального припинення вогню.

Таку думку в коментарі «Слово і діло» висловив політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

Чому Кремль погодився на переговори з європейськими лідерами

Фесенко пояснює, що в розмові путіна зі Стуббом і Стьорре варто розрізняти пропагандистський і прагматичний складники. Кремль і раніше не відмовлявся від телефонних контактів із європейськими лідерами, однак використовував їх для демонстрації нібито слабкості Європи та власного домінування.

«Путін це показував: бачите, європейці йдуть до мене, вони хочуть домовлятися, значить, вони нас бояться, ми домінуємо. Що не росія тут іде до європейців із переговорами. Навпаки, європейці просять росіян домовлятися»,

Однак нинішній контакт, на його думку, відрізняється від попередніх спроб європейських політиків налагодити діалог із Москвою.

«Зараз це не про діалог із росією заради діалогу, заради того, щоб відновити контакти. Йдеться про конкретні переговори, які пов'язані із завершенням російсько-української війни»,

Він нагадав, що лідери Фінляндії та Норвегії брали участь у переговорах в Осло, де зустрічалися зі спецпосланцем президента США Стівом Віткоффом. Після цього Віткофф вирушив до Санкт-Петербурга, а згодом знову зустрівся з норвезьким прем'єр-міністром. Тому подальший контакт європейських лідерів із путіним політолог вважає логічним продовженням переговорного процесу.

За словами Фесенка, Москва починає усвідомлювати, що без Європи досягти низки домовленостей буде неможливо. Насамперед це стосується санкцій і заморожених російських активів.

«Більша частина санкцій з боку Європи. Абсолютна більшість російських активів теж знаходиться в Європі, під контролем Європи. Вони заморожені, заарештовані. І тому вирішити проблему санкцій без Європи неможливо»,

Ще одним питанням, яке потребуватиме участі європейських країн, є можливе відновлення російського експорту газу й нафти до Європи за участю американського бізнесу. За оцінкою політолога, ця ідея, яку просуває Віткофф, передбачає створення певного механізму співпраці заради економічної вигоди, частину якої, за американськими пропозиціями, можуть спрямувати на відбудову України.

«Реалізувати її без Європи неможливо. І тут з європейцями теж треба домовлятися. Тому що без участі Європи реалізувати цю «революційну» ідею Віткоффа просто не вдасться. Росіяни зацікавлені і в скасуванні санкцій, і в поверненні на європейський ринок»,

Окремим мотивом Кремля він називає прагнення обговорювати нову архітектуру безпеки в Європі. Йдеться про широкий спектр питань – від ракетного та ядерного озброєння до військової присутності поблизу кордонів росії та європейських держав.

Водночас політолог зауважує, що Москва поки не хоче бачити європейців безпосередніми учасниками тристоронніх переговорів України, росії та США. Путін насамперед прагне домовлятися з американським президентом Дональдом Трампом.

Чому для путіна важливий Трамп і яку роль може відіграти Стубб

Фесенко вважає, що зацікавленість путіна в переговорах із Трампом виходить далеко за межі питання завершення війни проти України. Для російського президента це можливість домогтися визнання себе рівним політичним лідером Сполучених Штатів, використати суперечності між США та Європою, зменшити залежність від Китаю та залучити американські інвестиції в російську економіку.

«Для нього Трамп – це шанс. Не було такого американського президента, готового домовлятися з путіним, який мислить як путін із багатьох питань. І, скоріше за все, не було далі такого президента, з яким путін може так домовлятися, на якого може так впливати, навіть маніпулювати Трампом може»,

На його думку, саме готовність Трампа до переговорів створює певні перспективи для дипломатичного процесу, хоча це не означає, що росія погодиться на компроміс.

«Якби не було Трампа, вірогідність якихось мирних переговорів і реальної перспективи завершення війни зараз була б набагато меншою. Як би ми не ставилися до Трампа з усіма його специфічними проявами і проблемами, тим не менш, саме заради Трампа путін готовий домовлятися»,

Водночас головна проблема полягає в тому, що російський президент хоче домовлятися з Трампом, але не з Володимиром Зеленським, і не готовий до компромісних умов. Тому самого факту відновлення переговорів недостатньо, щоб розраховувати на швидке завершення бойових дій.

«Відновлення переговорів – це завдання-мінімум, і, в принципі, зараз це вдалося зробити. Але путін зараз не хоче домовлятися на компромісних засадах. І він хоче домовлятися з Трампом, але не із Зеленським. З Європою хоче домовлятися, але не на її умовах»,

У цій ситуації Фесенко позитивно оцінює роль Александра Стубба. На його думку, президент Фінляндії має достатній дипломатичний досвід і здатний шукати гнучкі підходи до переговорів із Москвою, водночас зберігаючи конструктивні відносини зі США.

«Я дуже підтримую участь саме Олександра Стубба в переговорах із путіним. На мою думку, він єдиний зараз із європейських політиків, який може знайти гнучкий підхід до путіна і спробувати поступово вийти на якісь прагматичні переговори»,

Він додав, що Стубб має перевагу завдяки досвіду фінської дипломатії та традиції участі Фінляндії в мирних переговорах. Водночас для успіху важливо, щоб європейські країни узгодили спільну позицію й не перетворювали участь у переговорах на конкуренцію між собою.

На переконання Фесенка, європейський переговорний канал може бути як частиною ширшого формату за участю України, росії та США, так і окремим паралельним майданчиком, на якому обговорюватимуть відносини Європи з росією в контексті припинення війни.

«Неважливо навіть, який буде формат участі європейців у переговорах. Американці на це вже погодилися. Європейці вже в переговорах з американцями, ми бачимо це і в Осло. Зараз треба, щоб росіяни звикли до постійної участі європейців у цих переговорах»,

За словами політолога, навіть окремі паралельні зустрічі європейських представників із російською стороною можуть стати кроком уперед, якщо вони будуть пов'язані з основним переговорним процесом і матимуть практичний зміст.

Чому локальне припинення вогню може стати шляхом до завершення війни

Фесенко не вважає, що Україна та росія найближчим часом зможуть укласти всеосяжну мирну угоду. На його думку, ключовою перешкодою залишатиметься територіальне питання, щодо якого позиції сторін принципово різняться. Тому реалістичнішим шляхом він називає поступове припинення бойових дій – спочатку на окремих ділянках фронту, а згодом, за сприятливих обставин, у ширшому масштабі.

«Я не вірю в якусь всеосяжну мирну угоду, тому що є ціла низка питань, щодо яких домовитися просто неможливо. Насамперед це територіальне питання. І тому єдиний шлях виходу з війни – це саме припинення вогню. Якщо не виходить домовитися про повне припинення вогню, то треба рухатися шляхом поступової деескалації бойових дій»,

Як приклад він навів домовленості щодо локального припинення вогню в районі Олешок на Херсонщині, які, за його оцінкою, можуть продемонструвати можливість досягнення практичних результатів навіть за умов глибокої недовіри між сторонами.

«Сьогодні це Олешки, подолання гуманітарної катастрофи. Обидві сторони готові виконувати домовленості. Давайте рухатися далі. Давайте те саме зробимо і на інших ділянках фронту або у форматі секторального припинення вогню: енергетичне перемир'я, морське перемир'я»,

Водночас він застерігає від надмірних очікувань. На його думку, росія навряд чи погодиться на припинення ударів по українській енергетиці, оскільки продовжує використовувати її руйнування як інструмент війни. Натомість перспективнішим напрямом можуть бути домовленості щодо морського перемир'я, адже у відновленні експорту зерна зацікавлені не лише Україна та росія, а й Туреччина, Китай та арабські країни.

Він визнає, що локальні домовленості можуть порушуватися, а сторони можуть звинувачувати одна одну в недотриманні умов. Проте навіть такі домовленості, на його думку, дають змогу поступово перевіряти готовність сторін до деескалації та створювати передумови для наступних кроків.

«Я вважаю, що більше вірогідно, що реальні мирні переговори, як багато хто вважає, почнуться вже після зими, але все одно треба пробувати і зараз. І саме тому Олешки – це певний прецедент і певний індикатор того, як ситуація може розвиватися далі»,

Залучення європейців до переговорного процесу він оцінює як позитивну тенденцію для України. Однак результат залежатиме від того, чи зможуть європейські країни координувати свої дії, а США – використати вплив на Москву не лише для укладення економічних домовленостей, а й для реального припинення бойових дій.

«Головне, щоб ця участь Європи в переговорах закріплювалася і була все більш і більш змістовною»,