Три плани Трампа
Для початку домовмося: якщо ви живете у світі, де діє агент Краснов, страшні компромати Путіна на Трампа та інша конспірологія, не читайте далі, зекономте собі нерви, а мене звільніть від тупих коментарів
Якщо ж вас цікавить моя версія, чи є раціональні причини в нинішньої не надто моральної й нелогічної (ніби-то) Трампової поведінки, то я спробую її сформулювати.
Отже, Трамп прийшов на посаду з очевидним розумінням, що головною перепоною ідеї MAGA є Китай. Зростання його економіки та військових можливостей, геополітична експансія, зокрема, в Африці, Арктиці та інших регіонах, де видобувають рідкісноземельні метали (без яких немає майбутнього в сучасної енергетики), очевидна обсесивність Тайванем, на мікрочипах якого тримається весь хайтек, змусили шукати способів без відкритого військового зіткнення поставити на місце агресивного конкурента.
Спочатку все здавалося простим, адже Китай, на відміну від попереднього антипода, СРСР, надзвичайно залежний від ринків вільного світу — США та ЄС. Але вже перша спроба боротися з Китаєм високими митами виявилася неуспішною. Сі Цзіньпін негайно відреагував, обмеживши доступ США до рідкісноземів, і Трамп був змушений відступити.
Тоді він узявся здійснювати свій план В: добитися завершення російсько-української війни аби отримати доступ до рідкісноземів у обох країнах і позбутися залежності від Китаю.
Як нам усім відомо, план цей не вдався — неготовність Путіна до компромісу, успіхи ЗСУ й упертість Зеленського (за підтримки Європи) змусили відступити.
Тоді в хід пішов план С: нафта. Трамп не надто приховує, що зміна влади У Венесуелі й Ірані плюс фактичний контроль над Ормузом дали б йому контроль над двома третинами світового нафтовидобутку й серйозний важіль впливу на китайців.
Читайте також: Нелогічна логіка Дональда Трампа
І перша половина плану була здійснена дуже успішно. Та й друга спочатку виглядала такою — військова операція була мега ефективною. Але режим аятол втримався, а наляканий високими цінами на пальне Трамп зупинився й не довів справу до кінця.
Наразі йому здається, що простіше буде повернутися до плану В й змусити Зеленського до компромісу, який досі сприймався українською владою як неприйнятний.
Не знаю, скільки часу він готовий тиснути на Україну, враховуючи як недоброзичливість преси, так і протести з Конгресу. Думаю, нам варто спробувати триматися (хоча ніхто не знає, до якої ескалації Трамп здатний ще вдатися). Якщо витримаємо, він буде змушений повертатися до іранської кампанії.
P.S. Вибачте, що обійшовся без сантиментів і закидань про несправедливість. Я справді переконаний, що політикою рухають інтереси, а не мораль (просто вони інколи збігаються). До речі, і ми тут не виняток.
Про автора. Карл Волох, політаналітик, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
